Записка 1.
ХАРОШ ЛАВАШ. ХОЧ І НЕ НАШ.
«Торнадо»/Львів/Центр/вул.Лесі Українки
Власника звати Мішель і він знає, ЩО вам подобається. Коли він є у закладі — офіціантки завжди вихованіші. Сам з усіма вітається, з усіма прощається. Бажає смачного, може усміхнутись. Коли закінчується телятина — йому завжди прикро.
Інколи курить кальян, інколи грає у нарди, найчастіше рахує касу. Судячи з імені він може бути французом, судячи з зовнішності — кимось із арабів. Можливо він арабський француз. Або французький араб. Або грек. Хоч останнє — малойоймовірно: греки тримають «Акрополіс» на Театральній. Зрештою з тамтешніми власниками Мішеля неодноразово помічали, тому еллінську теорію відкидати не варта.
Цікава історія. Тому дуже можливо, що неправдива. Одразу поряд із «Торнадо» — ще один заклад. Меню — майже те ж що і у Мішеля. Кажуть, що це власність колишньої дружини нашого героя. Кажуть, вона відсудила пів спільного бізнесу і відкрила ось таку альтернативну сендвічарню. Бістро-конкурент зветься «Гальський півень», чи щось типу того. Якщо теорія подружніх воєн — правдива, це б цілком могло зайти за кумедну спробу декого образити.
Коронна страва «Торнадо» — сандвічі. Різних видів і назв. Зокрема є «Мішель», є власне «Торнадо». Колись це були «хот-доги в лаваші», але зазнали серйозного еволюційного зросту. Є з телятиною і курчатиною. Телятина інколи несподівано закінчується. За останній рік ціна і тих, і інших зросла майже удвічі. Тепер двадцяти гривень тут не достатньо навіть на один сандвіч + пиво. Хоча достатньо просто на сандвіч. Або просто на пиво. Причому на пиво втричі достатніше.
Класна штука — їхні «фірмові» чіпси. Отой лаваш, в який зазвичай мало б загортатись м’ясо та картопля обсмажують і подають окремо, покропивши соусом. Добре йде з пивом. «Чіпси» можуть запакувати «з собою». Але в хіт-параді «нажаль зараз немає» вони чомусь на другому місці після телятини.
Тут би мало пахнути спеціями. За своєю суттю «Торнадо» — типовий приклад дбайливого іноземного господарювання із витисканням максимуму із малої площі, персоналу, асортименту, звичайного бістрового інтер’єру тощо, але все — із піїтетом до клієнта. Принаймні у виконані власника.
Тут би мало пахнути спеціями, але не пахне. Мішель вже трохи зльвів’янів: він дозволяє розпивати принесений з собою коньячок знайомим дядькам із депутатською зовнішністю та повісив автомат із напівголими дівчатами, на якому можна замовляти музику, що впринципі не є ознакою СЕРЙОЗНОГО закладу. Однак коли ти хочеш поміняти монети, аби таки замовити музику, а 50-копійкових на касі вже не має — Мішелю знову дуже прикро. Мішель сприймає це як особисту провину. Мішель каже: «Вибачте».
ХАРОШ ЛАВАШ. ХОЧ І НЕ НАШ.
«Торнадо»/Львів/Центр/вул.Лесі Українки
Власника звати Мішель і він знає, ЩО вам подобається. Коли він є у закладі — офіціантки завжди вихованіші. Сам з усіма вітається, з усіма прощається. Бажає смачного, може усміхнутись. Коли закінчується телятина — йому завжди прикро.
Інколи курить кальян, інколи грає у нарди, найчастіше рахує касу. Судячи з імені він може бути французом, судячи з зовнішності — кимось із арабів. Можливо він арабський француз. Або французький араб. Або грек. Хоч останнє — малойоймовірно: греки тримають «Акрополіс» на Театральній. Зрештою з тамтешніми власниками Мішеля неодноразово помічали, тому еллінську теорію відкидати не варта.
Цікава історія. Тому дуже можливо, що неправдива. Одразу поряд із «Торнадо» — ще один заклад. Меню — майже те ж що і у Мішеля. Кажуть, що це власність колишньої дружини нашого героя. Кажуть, вона відсудила пів спільного бізнесу і відкрила ось таку альтернативну сендвічарню. Бістро-конкурент зветься «Гальський півень», чи щось типу того. Якщо теорія подружніх воєн — правдива, це б цілком могло зайти за кумедну спробу декого образити.
Коронна страва «Торнадо» — сандвічі. Різних видів і назв. Зокрема є «Мішель», є власне «Торнадо». Колись це були «хот-доги в лаваші», але зазнали серйозного еволюційного зросту. Є з телятиною і курчатиною. Телятина інколи несподівано закінчується. За останній рік ціна і тих, і інших зросла майже удвічі. Тепер двадцяти гривень тут не достатньо навіть на один сандвіч + пиво. Хоча достатньо просто на сандвіч. Або просто на пиво. Причому на пиво втричі достатніше.
Класна штука — їхні «фірмові» чіпси. Отой лаваш, в який зазвичай мало б загортатись м’ясо та картопля обсмажують і подають окремо, покропивши соусом. Добре йде з пивом. «Чіпси» можуть запакувати «з собою». Але в хіт-параді «нажаль зараз немає» вони чомусь на другому місці після телятини.
Тут би мало пахнути спеціями. За своєю суттю «Торнадо» — типовий приклад дбайливого іноземного господарювання із витисканням максимуму із малої площі, персоналу, асортименту, звичайного бістрового інтер’єру тощо, але все — із піїтетом до клієнта. Принаймні у виконані власника.
Тут би мало пахнути спеціями, але не пахне. Мішель вже трохи зльвів’янів: він дозволяє розпивати принесений з собою коньячок знайомим дядькам із депутатською зовнішністю та повісив автомат із напівголими дівчатами, на якому можна замовляти музику, що впринципі не є ознакою СЕРЙОЗНОГО закладу. Однак коли ти хочеш поміняти монети, аби таки замовити музику, а 50-копійкових на касі вже не має — Мішелю знову дуже прикро. Мішель сприймає це як особисту провину. Мішель каже: «Вибачте».
БАРометр:
Сервіс 5/6
Інтер’єр 3/6
Ціна-якість-кухня 4/6
ІТОГО:
«Торнадо»
* * * *
(чотири зірочки)
Сервіс 5/6
Інтер’єр 3/6
Ціна-якість-кухня 4/6
ІТОГО:
«Торнадо»
* * * *
(чотири зірочки)
